VISIONER-2030: наукове передбачення

Вельмишановні Автори, Читачі! На початку нової декади (від англ. decade – десять років) ми запропонували науковцям і практикам виступити у ролі експертів, футурологів-візіонерів, та у межах Міжнародної міждисциплінарної науково-практичної конференції «VISIONER-2030: наукове передбачення» зробити власний прогноз на найближче десятиліття. Фіксація прогнозу у вигляді публікації відкриває можливість не тільки підтвердити його через десять років, але й також закласти фундамент і задати орієнтири майбутнього! При цьому мусимо пам’ятати, що іноді буває бажаним, щоб деякі прогнози футурологів все ж не здійснилися. А тому, чим раніше прогнози будуть зроблені, чим більше гіпотез висуватиметься зараз, тим більше шансів у людства для запровадження запобіжних заходів... Тому: «Спостерігаємо. Розуміємо. Діємо!»

Цим виданням ми продовжуємо серію збірників з нагоди днів Науки. Редакція дуже вдячна, що у ці дуже складні та непередбачувані дні для усього людства, на наш заклик зробити на десять років наперед прогноз відгукнулися наші постійні Автори, зокрема, Діна Соломонівна Герцрікен, Володимир Федорович Мазанко, Марія Віталіївна Руда, Андрій Антонович Школа, Лариса Іванівна Чернова та інші. Вони є не тільки справжніми Науковцям, неймовірно відданими своїй справі, але й Популяризаторами української Науки у всьому світі! Дуже пишаємося, що наші нові Автори довірили свої прогнози на нове десятиліття саме нашій редакції! Приємно бачити, що сторінки цього видання поєднали прогнози представників не тільки різних міст з усієї України, але й також з інших країн світу, зокрема Китаю та Нігерії! Усвідомлюємо, що ця книга зараз перетворюється у капсулу часу, якій призначено пройти скрізь роки. Саме тому для «Футуролога» то є високою надзвичайною відповідальністю і честю бути платформою для збереження цієї Капсули Часу! (Також анонсуємо, що цього надзвичайного року планується випустити також ще одну Капсулу Часу – з нагоди Всесвітнього Дня Науки!)

P.S. (прим. редакції).

І ось тут ми також хотіли б оприлюднити і зворотній бік подібних публікацій на одному прикладі з нашої редакційної практики. Так, зараз ми йдемо на досить нестандартний для нашої редакції крок, можливо, навіть занадто сміливий... Нижче ми публікуємо витримку з листа нашого постійного Автора, пана Свавільного Миколи Євгеновича, у переписці з нашою редакцією під час узгодження тексту його статті перед друком. Нам довелося вмовляти про дозвіл, адже пан Свавільний, як переважна більшість Авторів, відрізняється природною скромністю, і ми дуже вдячні йому за те, що він все ж погодився з нашою ідеєю і все ж надав нам дозвіл на публікацію наступної частини його листа! Ми вдячні йому за його щирість! І тому беремо на себе всю відповідальність за оприлюднення того, що зазвичай залишається за лаштунками більшості наукових публікацій – це науковий пошук, не сам результат, а саме процес наукової творчості. Усе те, що Читач, не бачить. Не знають про це й інші Автори-Науковці, оскільки у науковому світі традиційно прийято демонструвати лише «завершений», «перевірений», «доведений» і мільйон разів «відрецензований» варіант наукової роботи, у якому іноді вже практично неможливо впізнати першу версію. Адже у прагнені вмістити думку Автора у «формат» та надати їй певну «стилістику» від неї може відсікатися «усе зайве», у тому числі і головний Меседж Автора. А іноді праці взагалі можуть не бути оприлюдненими… Прочитайте, будь ласка:

"…А відносно статті, то повинен Вам признатись, що мене і до цього часу беруть сумніви чи друкувати її, чи ні, бо тема надзвичайно і відповідальна, і широка. Але в ній є ідея, ідея принципу творення Світу. Звичайно, треба було б знати набагато більше з генетики, бо боюсь, що там можуть бути деякі некоректні визначення, чи назви, чи надто категоричні твердження. Я давав читати текст професійним генетикам, з проханням зробити БУДЬ-ЯКІ зауваження, та відповіді не було. Це означає або незгоду (то чому б про це не сказати?), або невпевненість чи правильний принцип спільномірності взагалі. Невпевненість, як для генетика, природня, бо й дуже багато фізиків не розуміють ДЛЯ ЧОГО ВІН (тобто цей принцип). Сучасний фізик скаже вам, що немає в науці ніякої "ультрафіолетової катастрофи" (тобто НЕМАЄ експериментів, які б не могла описати сучасна фізика). ВСІ явища фізичні можуть бути описані наявним апаратом, і тому не треба ніяких нових ідей для пізнання світу. Скажуть, що на Колайдері знайшли вже бозон і з нього от-от буде побудовано ВСЕ. І лише окремі дуже глибокі фізики, самодостатні люди, як от Нобелівський лауреат С.Вайнберг, можуть чесно сказати: "Но я признаю, что ощущаю некоторый дискомфорт, всю жизнь используя теорию, которую никто толком не понимает". Фактично ж ми зараз маємо справу з кризою пізнання, як такого. Саме по цій причині цивілізація стикається з викликами, з якими не може справитись (реальна загроза повного, атомного знищення життя на Землі, хвороби, катастрофічне падіння моральності і т.д.). Сьогоднішні методи пізнання основані на фізико-математичному апараті, побудованому фізиками початку ХХ-го століття, і знаходяться вони під чарами досягнень природничих наук. Але потрібна зміна парадигми пізнання. Я абсолютно впевнений, що фізика ОБОВ'ЯЗКОВО ПРИЙДЕ до принципу спільномірності, який ПОЯСНЮЄ, ОБГРУНТОВУЄ, як перейти до опису Світу за допомогою математики цілих чисел. Це БІЛЬШ ІСТИННИЙ спосіб пізнання Світу. І, до речі, саме керуючись принципом спільномірності мені вдалося сформулювати те, що я сформулював у повідомленні до Вашої конференції. Це новий погляд на Світ, але всі зараз зайняті НЕ ПОШУКОМ ІСТИНИ (але ж САМЕ ЦИМ повинен бути зайнятий вчений), а технологіями, дисертаціями, рейтингами, грантами, проектами ... Копирсаються люди, вибачте, в науковому побутовізмі і голову нІколи підняти вгору. Тому, вагаючись дуже, я наважився висловити гіпотезу, яка викладена в цьому повідомленні. Адже ж гіпотези є необхідною і важливою складовою процесу пізнання.
З повагою, Свавільний М.Є.”

Редакція не змогла залишитися індиферентною до такого листа! Адже ці сумніви притаманні і поєднують усіх Геніїв між собою (як їх називає Микола Латанський https://www.youtube.com/watch?v=6JbNDou3v2c&feature=emb_logo). Як редакція наукового видання, зсередини знаємо, що такі думки, насправді, є типовими і відображають те, з чим стикається переважна більшість Авторів – «Чи варто..?». І цим кроком ми хочемо донести до кожної творчої особистості, що вона не поодинока у своїх сумнівах щодо своєї наукової творчості. Такі думки є природніми! А на питання «Чи варто?...» відповимо: «А хто ж тоді, якщо не кожний з ВАС?!!»

Черговий раз переконуємося, що ми вже живемо у Нову Епоху Наукових Відкриттів! І вже немає часу на «рецензію» і відтерміновану публікацію після років написання «в стіл» – наш Світ живе у «прямому ефірі». Що далі? З честю знайомимо Вас з роботами наших Геніїв та їх авторським баченням прийдешнього десятиліття. Нехай воно стане добрим!

З повагою і вдячністю до кожного нашого Автора і Читача,
Юдіна Лариса Іванівна,
директор Nonfiction-видавництва
Порталу #Футуролог (futurolog.com.ua/)